Літо сяй!
Йди до мене скоріше,
приголомшливе ніжне кохання!
Я зірву серед маків і тиші
нашу зустріч і наше бажання.
Обійми мене райдугой щастя,
Поцілуй мене в зоряній ночі.
Хай зустрінуться в пристраснім танці
зачаровані магієй очі.
Ми удвох під пташиний клекіт,
серед хвиль та морської піни.
Нас охоплює лагiдний трепет,
що зривається східом лавини.
I від півночі до світанку
ми забудемо як нас звати.
Я Марія твоя, мій Іванку,
ти продовжуй мене цілувати.
I нехай нескінчені ночі
нам Усесвіт дарує і небо.
Iнші ж блага, дарунки ж прочі
я не хочу, мені не треба.