Цей пізній сніг, що випав навесні,
запорошити зміг усе довкола.
Ми розлучались наче восени,
та примха - сніг замкнув болюче коло.
Через півроку знов замерзлий слід,
від холоду дрижать пелюстки вишні.
Все те пройдешнє - наче уві сні...
Та ти пробач, що все тоді так вийшло.
Сьогодні біла гладь по всіх дворах,
сьогодні знов відверта холоднеча.
І наче сподіватись не пора.
Але я знов твої відчую плечі.
Твоє тепло... Нехай іще зима.
В замерзлих вітах бачу твої очі.
Один лиш холод, а тебе нема...
А ще цей сніг зійти ніяк не хоче.