Я птахой білою прілетіла до тебе,
Тай долю твою вкрила вишиванкою,
Збирала сяйво з місячного неба,
Була твоєю матір'ю і бранкою,
Сестрой була тай ще й була коханкою.
Була я матір'ю своїх дітей,
Той килим долі серцем вишивала,
Від заздрістних да злиденних людей,
Тебе я вкрала,бо так кохала.
Я не жалію ніч,
Що розірвала на тобі,ту темряву,
Що світло відбирало,
Тай засліпило,моїми білими крилами,
Наче білий сніг,
Твої гріхи я покривала,
Бо так кохала...