Авраам перевод на украинский

Петр Голубков
 Авраам (вольные вариации на библейский сюжет, Лазарь Шершевский (http://www.lechaim.ru/ARHIV/128/bekicer2.htm))

В путь заветный двинулся сын Фарры,
Хоть все были против, а не за,
И сияли, точно ночью фары,
Авраама жгучие глаза.
Из халдейского укрепрайона,
Что на карте значится, как Ур,
Вышел Авраам, не посвященный
В смысл советских аббревиатур.
Взял с собою он супругу Сарру
И служанку смуглую Агарь,
Чтобы над шатрами нависала
Очагов дурманящая гарь.
Взял еще племянника он Лота.
Лот был чуток, словно эхолот,
И любил монеты с позолотой
И стада, дававшие приплод.
Авраам тропой шел караванной,
Не имел, быть может, и колес.
К рубежам Земли Обетованной
На верблюдах он пожитки вез.
Да и в возраст он вступил преклонный
(Борода была седа, как мел),
Но потомства от жены законной
Много лет он так и не имел.
Сотворив с Агарью Измаила,
Семенем он все же не иссяк:
Тут вмешалась неземная сила,
Сара мужу сына подарила, –
Был рожден законный Исаак.
Измаил с Агарью в край безводный
Изгнаны... Эх, знать бы наперед,
Что поступок сей неблагородный
К войнам и террору приведет!
Авраам же взор возвел с восторгом
К небесам, сверкавшим, как смарагд,
И, обрезав детородный орган,
Со Всевышним заключил контракт.
Но однажды все переменилось, –
Кто поймет политику властей? –
Надобно заслуживать их милость,
Не жалея собственных детей...
И пришло с небес распоряженье –
Сына (Авраама кровь и плоть)
Сделать агнцем жертвоприношенья –
Сжечь. А перед этим заколоть.
Авраам сомненьями не мучил
Душу. Повеленье получил
И дровишки на осла навьючил,
Нож из крепкой бронзы наточил
И занес сумняшеся ничтоже
(Исаак был связан, нем и гол),
Но в момент последний Ангел Б-жий
Руку Аврамову отвел...
А случись не так, все стало б просто:
Не было б в крови, в дыму, в золе
Ни погромов и ни Холокоста,
Не было б евреев на земле.
Не было бы двух погибших храмов
И колючей проволоки зон,
Не было б фамилии Абрамов,
Абрамович или Абрамзон,
Не было б средневековых зрелищ...
И кого бы Лютер люто клял,
И кого клеймил бы Пуришкевич,
Вычислял кого бы Шафаревич,
И кого бы Эйхман истреблял?
Но уж коль вмешался в дело Ангел,
То пошло, поехало. Ой, вей!
Авраама внук Иаков – Янкель
Вырастил двенадцать сыновей.
И с пришедшим с неба ли, из рая ль,
С кем-то там боролся до утра,
Что добился звания Израиль
Он ценою вывиха бедра.
И в его потомках говорливых
Даже и на дальних берегах
Навсегда остался этот вывих,
Ежели не в бедрах, то в мозгах...
...Я узор слегка игривый вышью
На канве, в которую бы вник
Каждый, прочитавший Пятикнижье
И столбцы других библейских книг,
Где гремят шофары, как фанфары,
Что исток пророкам и царям
Дал смиренный внук шумера Фарры –
Авраамом названный Абрам.


АВРААМ (вільний переклад П.Голубкова)

Вирушив в свй шлях колись син Фарри,
Хоч були всі проти, а не за,
Сяяли, вночі, неначе фари,
Чи пекучі очі, чи сльоза.

Так з халдейського укріпрайону,
Що на карті значиться, як УР,
Вийшов Авраам, не посвячоний
У радянські сенси абревіатур.

Взяв з собою жінку свою Сару
І смагляву служницю  Агар,
Щоб понад шатрами нависала
Вогнищ і смачна, й дурманна гар.

Взяв ще і племінника він Лота.
Лот - як ехолот був, індивід,
А любив монети з позолотою
І стада, давали що приплід.

Авраам йшов стежками караванними,
Бо не мав, можливо, і колес.
До межі Землі Обітованої
На верблюдах він пожитки вез.


Та й у вік вступив, похилий зовні
(Бороду, як вкрейді біс тримав),
А потомства від дружини, що «в законі»
За багато років він не мав.

Сотворив з Агар'ю Ізмаїла,
Він насінням все ще не закляк:
Неземна тут втрутився сила,
І подарувала Сара сина  -
Був законнороджений Ісаак.

Ізмаїл з Агар'ю в край безводний
Вигнані... Ех, знати б наперед,
Що той вчинок, нешляхетний зовні,
До війни й терору призведе!

Авраам звів зір, захоплень повен,
До небес, прекрасних, як смарагд,
І, обрізав дітородний орган,
І уклав з Всевишнім вмить контракт.

Та одного разу все змінилось, -
Хто-зна, що у владних надлюдей? -
Треба заслуговувати милість,
Власних не шкодуючи дітей...

І прийшла з небес така команда -
Сина (Авраама плоть і кров)
Жертвеним агнцем зробила влада -
Щоб спалив. А спершу заколов.

Авраам же сумнівом не мучив
Душу. Їй Веління доручив
І дрова на вислюка нав'ючив,
Ніж з міцної бронзи нагострив

І заніс «сумняшеся нічтоже»
(Ісаак пов'язаний, без слів),
Та в момент останній Ангел Божий
Руку Авраамову відвів...

А якщо б не так, все стало б просто:
Не було б в крові, в диму, в золі
Ні погромів, а ні Холокосту,
Не було б євреїв на землі.

Не було би двух загиблих храмів
І дротів колючих різних зон,
Не було б і прізвища Абрамов,
Абрамович або Абрамзон,

Не було б видовищ «доприйдешніх»...
І кого б той Лютер люто кляв,
Таврував кого би Пуришкевич,
А обчислював би Шафаревич,
І кого би Ейхман катував?

А коли вже втрутився і Ангел,
То пішло, поїхало. Ой, вей!
Авраамів отприск Яків - Янкель
Виростив дванадцятьох дітей.

І з прийшовшим з неба, чи то з раю,
З кимось там боровся ніч сповна,
І домігся він звання Ізраїль
Так ціною вивиху стегна.

І в його нащадках балакучих
Навіть на далеких берегах
Назавжди цей вивих дур'ю мучив,
Як не в стегнах, то хоча б в мізках...

... Я грайливий візерунок вишию
На канві, в яку б і нині вник
Кожен, прочитавший П'ятикнижжя
І стовпці біблійних інших книг,

Де гримлять шофари, як фанфари,
Витік що пророкам і царям
Дав онук того шумера Фарри -
Авраамом названий Абрам.