А можна – до тебе? От просто і зараз – до тебе?
Покинути все, і – до тебе – шаленим таксі.
Всміхатися – сонячно – заздрісним зливі і небу.
Стискати букет випадкових конвалій в руці.
Промовити «я» оксамитове – в ніс домофону.
Нестримано з кнопкою ліфта сваритись: «Давай!»
Дивитись на сходи і мріяти про перегони
Зі зрадницьким ліфтом, повільним уже через край...
Ти просто скажи ледве чутне: «Завжди тобі рада...»
А далі – ні зливи, ні відстані я не боюсь...
І ти пам'ятаєш, у мене одна лише вада –
Я просто з порога в любові твоїй розчинюсь...