І трапляється так, що в любові немає майбутнього.
Це і він вже відчув... І відчула вона те саме.
Ще на зустрічах двоє лишаються звично присутніми.
Та в обличчя розлука вітрами осінніми дме.
Це не сум, не біда і не горе – таке усвідомлення.
Це – лиш сходинка... Вирішить кожний – угору, чи вниз.
За піднесенням рано чи пізно з'являється стомлення.
Краще буде всміхнутись минулому: «Милий каприз...»
Але наше життя – дивовижне.. І не зарікайтеся:
Може, все ще повернеться так, як ніхто не чекав.
І з минулим ніколи зі слізьми в очах не прощайтеся.
І минулу любов не кляне той, хто справді кохав...