Атанас Капралов
ДОЛЯ
Хтось жадібно гроші рахує,
а інший
полює
за ним...
В уяві ж я жінку малюю,
що любить коханням жарким.
Несхибна.
Блага.
Невгасима.
Обрала діяння одне —
щоб завжди —
і літа,
і зими —
єдина кохала мене.
Чим честі зажив я такої?
В чім кликання маю земне? —
Щоб прагнути
жінки
палкої,
що завжди б кохала мене.
Чинитиму так,
що у часі
підлота
і страх
не торкне.
На весь білий світ присяглася
ця жінка кохати мене.
Хай
ждуть мене
труднощі
й герці.
Світитиму
в очі
ясні.
Вона увійшла мені в серце,
що лунко
забилось
в мені...
Якщо доведеться спізнати
ганьбу і потали сумні —
то жінка у тім
винувата,
похована
десь
у мені.
(авторизований переклад з болгарської - Любов Цай)
***
Оригинал:
Атанас Капралов
ПРЕДОПРЕДЕЛЕНОСТ
Там някой парите си смята,
друг
дебне го
в сгоден момент...
А аз си представям жената,
която е влюбена в мен.
Добра.
Неподкупна.
Ранима.
Направила избор свещен -
да бъде
и лято,
и зима
единствено влюбена в мен.
С какво тази чест заслужавам?
Не съм ли за рицар роден,
щом тя
ми е нужна
такава -
завинаги влюбена в мен.
Не мога да бъда
безличен.
Вулгарен.
Страхлив.
Унизен.
Пред целия свят тя се врича
до смърт да е влюбена в мен.
Аз
трябва
с очи
да й светя.
Мъжествен.
Висок.
Озвезден.
Тя влиза с дъха си в сърцето,
заблъскало
влюбено
в мне...
И ако след време съдбата
превърне ме в жалък кретен -
виновна ще бъде
жената,
погребана
някъде
в мен.