А воля зломилася десь по далекій дорозі,
І стільки лишилося в ній недописаних фраз...
Тут ями, вибоїни... далі іти ми не в змозі,
Та Ангели нібито просто забули про нас...
І сльози з дощем покотилися, наче перлини,
Я небо благала про милість та ласку... Чому
Там вічністю стали для мене розлуки хвилини?..
Це дивне питання - скажи мені, Боже, чому?..
*****
А зараз... навіщо ці щирі та пізні зізнаання -
Багаття палало та раптом вогонь той погас...
Вже час би збагнути - немає, згоріло кохання,
Та Ангели, мабуть, не все ще зробили для нас...
Вольный перевод замечательного поэта и
просто хорошего человека
Валерия Гуркова
http://www.stihi.ru/avtor/gurkoww
*****
Прости. В пути неблизком воля надломилась,
И в нём же затерялись все недомолвки фраз
Канавы, ямы… Вдруг, что-то не сложилось,
И Ангелы, похоже, возможно позабыли нас.
С небес и глаз моих жемчужинами слёзы,
Я небо умоляла о доброте и милости своей…
Разлук минуты стали с вечность в этих грёзах.
Ах, Боже! К тебе я вопрошала. К милости Твоей.
А сейчас… к чему вся искра позднего признанья.
Костёр горел и вдруг огонь в пути погас…
Пора бы и понять – нет ничего… любви, страданья.
Возможно, Ангелы ещё не всё, что сделали для нас.