Вальс с украинского

Петр Голубков
ВАЛЬС (Борис Олійник, http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=5381)

Цвіт  на  каштанах  помірно,  покірно  погас.
Ах,  не  зів'яв,  а  погас,  наче  люстра  у  залі...
Все  проминуло,  немов  старовинний  романс,
Тільки  гвоздика  тремтить  на  крижині  рояля.

Тільки  мелодія...  Тихше.  Облиште.  Не  час.
Я  запізнився  навік  на  заручини  наші.
Все  проминуло,  і  вже  не  поверне  до  нас
Юний  Волконський  і  ніжна  Ростова  Наташа.
Все  проминуло...
                Так  звідки  ж  цей  шарф
                і  рука  -
Спалахом  білим  на  тихому  мармурі  ночі?
Все  одшуміло.  Зосталася  тільки  ріка,
Пам'ять  русява,  вишнева  зав'юга
                і...  очі.
Квіт  на  каштанах  так  чисто  і  юно  зайнявсь,
Вітер  волого  припав  до  пелюсток  губами...
Все  повернулось  у  цей  старовинний  романс:
Двоє  спинились...  а  я  відпливаю  у  пам'ять.

ВАЛЬС (вольный перевод П.Голубкова)

Цвет на каштанах так плавно, покорно погас.
Ах, не увял, а погас, как светильники в зале...
Все промелькнуло, как-будто старинный романс,
Только гвоздика дрожит всё на крышке рояля.

Только мелодия... Тише. Нет-нет, не сейчас.
Да, я на век опоздал на свидание наше.
Всё промелькнуло, уже не пробудятся в нас
Юность Волконского, нежность Ростовой Наташи.

Все промелькнуло... Откуда же шарф и рука -
Вспышкою белой на мраморе тающей ночи?
Все отшумело. Остались ночная река,
Русая память, вишневая вьюга и... очи.

Цвет на каштанах - и чист, и так юн был для нас,
Их лепестков ветер влажно коснулся губами...
Всё возвратилось в забытый старинный романс:
Кончился вальс... Отплываю и я в свою память.