Зачарована чайка на куполі вежі
зосередила погляд у срібну бистрінь.
Легіт ніжно гребінкою хвильку мережить,
в тиховоддя пірнає, шукаючи тінь.
Береги обрамляє пісочок гарячий,
стелить руни м’які під галузки кущів.
В дерев’яному човнику літо рибачить,
З рук годує мастиркою щук, судаків.
Помаранчеве сонце шкварчить на пательні,
спрагло воду п’є небо з Дніпровських долонь.
Розпустилися дреди вербичок зелених.
Вудить на мілководді мальків Оболонь.
Переклад з української Світлани Груздєвої:
http://www.stihi.ru/2017/05/16/8252
Чайка, чарам верна, прямо с выступа сваи
Устремила свой взгляд в серебристый плетень.
Ветер нежно гребёнкою волны взбивает
И в глубины ныряет, ища свою тень.
Берега обрамляет песочек горячий,
Стелет мягкие руна под дебри кустов.
В деревянном судёнышке лето рыбачит,
Угощая приманкою щук, судаков.
Разогретое солнце фырчит в сковородке,
Небо жаждой томимо – Днепр тянет ладонь.
Вербы мочат косички в зелёной оплётке.
Удит на мелководье мальков Оболонь.
* - один из районов Киева