Оригінал:
забув... уже й по імені не звеш
життям твоїм ковзнула світлотінню
о скільки зруйнувалось мрійних веж
скільки зітхань од гіркоти прозріння
скільки безликої одвічної жури;
о скільки радості вселенської святої
врізно'біч рвали вікодавнії вітри
з дороги окаянної крутої
© Віра Лахута
Переклад з української Світлани Груздєвої:
забыл…меня и не окликнешь ты
скользнувшую по жизни светотенью
о сколько башен рухнуло мечты
и вздохов сколь от горечи прозренья
извечная в желании добра
вселенская надежда и святая
её срывали вразнобой ветра
с дороги окаянной что крутая…