Не питайся, чи прикро мені.
Тут одним не обійдешся словом.
Все, що ми називали любов'ю,
геть пішло, як в недоброму сні.
Не докликатись, не віднайти,
є в любові останнє – це пам'ять.
Хай і буде вона поміж нами.
Не питайся, чи прикро, прости.
То не прикрість, то мить небуття, –
як відчув, що спустошено серце.
Обірвалось в колодязь відерце –
зникло, наче минуле життя...