http://www.stihi.ru/2017/05/14/7498
Оригінал:
Ісусе ! Всю ніч вперто дощ цокотів,
Неначе шаман хвацько стукав у бубон...
І так цілуватися прагнули губи...
І мрійності сон птахом в невідь летів...
Доточував дощ низку плутаних дум ,
Що мовчки спочили в завішаних шторах,
Сховавши зухвалі мої непокори
В травневий приборканий вже ретросум...
А далі - підсилював дощик мінор
І біля вікна зосереджено муркав...
І серце знесилене зовсім розбуркав,
Мов кисню нестача - і лине замор...
Ісусе ! Який не спокуто ще гріх ? -
Адам з'їв кисличку - оскома ж і досі !
Все б'ю я поклони примхливій епосі -
Самотня..., вечірня... - жду Божих утіх ...
Переклад з української Світлани Груздєвої:
Иисусе! Всю ночь дождь хмельной цокотал,
Шаманом стучал залихватски он в бубен…
И так поцелуев возжаждали губы…
Мечтательный сон птицей в небо взлетал…
Играл дождик низкой из спутанных дум,
Что молча таились в задёрнутых шторах,
И дерзкую прятал мою непокорность
В уже укрощённый сплошной ветрошум…
А после – усиливал ливень минор,
Мурчал возле окон, был сосредоточен…
Так сердце усталое он обесточил,
Что без кислорода мерещился мор…
Иисусе! Какой неискупленный грех? –
Адам съел кислицу – оскома по жизни.
Всё бью я поклоны эпохе капризной –
Одна в предвечерье жду Божьих утех…
Аватар Автора оригинала