Вода
(Сонет)
Допоки в світі цім ще ж і моя пора,
де ще недавно був і молодим, і дужим.
В дитинстві воду пив криничну із відра,
а батько на війні, бувало, що й з калюжі.
В ливарному цеху, де спалює жара,
істотно, споживав води багато дуже.
Служити довелось в місцях, де мошкара
й озера по лісах із льодової стужі.
У Знам’янці живу. Тут васинська вода.
Украй смачна на смак. Не гріх і продавати.
За кілометрів три, де лісова гряда,
теж озеро блищить, що звуть Берестуватим.
Хоч спека, хоч мороз, а рівень не спада.
І дна споконвіків ніхто не міг дістати.
–––––––
©Анатолій Загравенко.