"О, як ми ревно клянемо тиранів..." (Борис Олійник, http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=5381)
О, як ми ревно клянемо тиранів,
А їм оте - як мертвому баклага:
Лежать собі, усохлі, мов тарані,
У полинялих мушлях саркофагів.
Двадцятий вік відважно і громово
Старих богів розвінчує на стінах.
Зате перед новими - по-новому,
Демократично... повза на колінах.
А сфінкси, як завжди,
ховають тайни
У сардонічнім обрисі губів...
І взагалі: коб не було рабів,
Цікаво, чи з'явилися б тирани?
"О, КАК КЛЯНЕМ МЫ РЕВНОСТНО ТИРАНОВ..." (вольный перевод П.Голубкова)
О, как клянем мы ревностно тиранов,
А им, тиранам, то - как мертвым фляги:
Лежат себе, усохли, как тарани,
В ракушках полинялых саркофагов.
Двадцатый век отважно и громОво
Развенчивал былых богов на стенах.
Но перед новыми - он снова, снова
Демократично... ползал на коленях.
А сфинксы, как и прежде, прячут тайны
В сардонике и губ своих, и лбов...
Вот интересно: не было б рабов,
Откуда появлялись бы тираны?