впервые не страшусь с тобой разлуки,
душа-цветок желаний, расцвела.
и одиночество, страданий муки
я лепестками в тишину слила.
и знаю, возвратишься ты к покою
до добротой наполненных криниц.
я расскажу, как дождик синеокий
коснулся хрусталём моих ресниц.
в томленьи сердце встречи ожидало
под шепот моросящего дождя
и сквозь окно за миром наблюдало,
через спорыш тропиночку торя.
я так люблю! - в твоих глазах искрилось.
я так ждала! - мой жданный оберег.
И яркие мечты, что звёзды, засветились
и лепестками роз легли у ног.
15.05.2017 г. © Ана Болик
Сьогоднi вперше...
Сьогодні вперше не боюсь розлуки.
В душі чекання квітка розцвіла.
З її пелюсток найсолодші муки
Моя самотність в тишу розлила.
Я знаю, ти повернешся у спокій,
До добротою сповнених криниць.
Я розкажу, як дощик синьоокий
Торкнувся кришталем моїх зіниць.
Як спрагле серце зустрічі чекало
Під шум дрібного тихого дощу,
З вікна у світ широкий виглядало,
Звільняло стежечку від споришу.
Я так люблю! - в очах твоїх іскрилось.
Чекала я! - чекання оберіг.
Яскраво мрії в зорях засвітились
І пелюстки троянд лягли до ніг.
2017 г. © Нина Трало