Навіжений! Ні на що не схожий.
До душі, до серця, наче птаха,
Іншим світом йшов ти, перехожий.
Як краплина, падаюча з даха.
Навіжений... на чоло спадає
Не волосся: сонячний промінчик.
Я тебе, можливо, розгадаю,
Наче Мона Лізу сам да Вінчі.
Де ти був? Чому шукав так довго?
З ким прощався, відпускав безпечно?
Наче жив, кохав когось немов би,
Обіймав чужих, палив приречено.
Переймаюсь сумом та тривогою.
Ти один такий на цілім світі.
Йду до тебе. Став шляхом- дорогою
Навіжений, подолавший вітер.
Остраху немає. Тільки крила!
А в кишенях протяг лиш панує.
Я для тебе - ніжна, люба, мила.
Інших не було і не існує!
----------------------------
Сумасшедший! Странный, не похожий,
Ты к душе и сердцу, будто птица,
Шел другим путем, простой прохожий,
Как слезинка, что летит с ресницы.
Сумасшедший. Падает небрежно
На лицо искристый солнца лучик.
Код Да Винчи так же неизбежно
Разгадаю, слышишь, самый лучший?
Где ты был? Искал меня так долго!
С кем прощался, отпускал беспечно?
Жил, любил как-будто. Все без толку.
Обнимал чужих так бессердечно.
Беспокоюсь... В страхе и тревоге...
Ты один такой на целом свете.
Как ты шел тернистою дорогой,
Все преодолел: и боль, и ветер!
Больше не боюсь! Расправлю крылья!
Пусть сквозняк гуляет по карманам,
Для тебя я стала самой милой.
Боли нет! Нет страха и обмана!