Коли морозить душу самотина, -
Цей холод найлютіший у житті, -
Беру альбом і спогадами лину
До юності – у вирій почуттів,
У ті часи, коли не відав зради,
Коли дівчата, як богині, й без прикрас…
Які ж ми молоді були і раді,
Що все майбутнє попереду в нас.
Дивлюсь на фото випускного класу:
У кожного в очах – його мета!
Альбом домашній – це машина часу,
Що нас в минуле миттю поверта.
Ось фото, де кохана моя, мила –
В квиток військовий я його вложив.
Три роки фото серце моє гріло,
Коли три роки в армії служив.
А ось батьки – красиві, молодії…
У них лиш перспективна сивина.
Тепер я свою маму розумію,
Яка з альбомом навіть засина.
Вертає нам альбом цей роки, сили,
В часи майбутні шле від нас він вість:
Нащадки ті, які ще не з’явились,
Хай знають, що ми тут жили колись.