На http://www.stihi.ru/2017/05/14/7498
Господь, нудный дождь барабанил всю ночь,
Как будто бил в бубен шаман монотонно…
А мне целоваться хотелось до стона…
И в грёзах мой сон улетал птицей прочь…
А мысли сплетались в туманную вязь
И прятались тихо в задёрнутых шторах,
Я мало-помалу смирилась покорно,
В весеннее ретро, грустя, уносясь …
Печаль нарастала от дроби дождя,
Что возле окна все долбил по брусчатке…
И мне кислорода грозила нехватка…
И сердце стучало, в тоске заходясь…
Мой Бог, грех ещё искупить мне какой?
Адам съел кислицу – оскома поныне!
Капризной эпохе поклоны земные
Я бью одиноко… дай, Боже, покой!
15.05.2017
Ісусе! Всю ніч вперто дощ цокотів,
Неначе шаман хвацько стукав у бубон...
І так цілуватися прагнули губи...
І мрійності сон птахом в невідь летів...
Доточував дощ низку плутаних дум ,
Що мовчки спочили в завішаних шторах,
Сховавши зухвалі мої непокори
В травневий приборканий вже ретросум...
А далі - підсилював дощик мінор
І біля вікна зосереджено муркав...
І серце знесилене зовсім розбуркав,
Мов кисню нестача - і лине замор...
Ісусе ! Який не спокуто ще гріх ? -
Адам з'їв кисличку - оскома ж і досі !
Все б'ю я поклони примхливій епосі -
Самотня..., вечірня... - жду Божих утіх ...
Снимок сделан в Храме Гроба Господня весной 2010 года