Дощ мріє міряє для нас
веселощі й утому
співають краплі „смі-хо-та...!”,
а погляд суму повний....
змахне сріблястим рукавом,
притупне, вус підкрутить ,
і чхне, - та й ну завзято бить
гопак – веселий гомін...!
та за нестримним гупом ніг
прозорих і невтомних,
за жартом – зубом золотим
у цИгана крізь посміх
що сонцем блима поміж хмар
ліси й стежкИ лоскоче –
я чую інших птахів літ,
кохання повну повінь.....
лягає дощ завжди один
нікого не питає
один такий у світі цім,
де є іще такі як він –
ніхто цього не знає....
... засне на втомленій землі,
прокинеться на небі, ...
....я з ним сьогодні помовчу
у ніч спаду віршами
до вогких рим і слів-калюж
я босоного доторкнусь....
на варті його дивних снів
бродитиму, чекатиму.....
і слухаю
світання...