***(Анатолий Величковский, http://magazines.russ.ru/nov_yun/2004/69/velich7.html)
Устроено на свете так давно,
Что может каждый чем-то утешаться.
Для утешенья всякому дано
Желать чего-то, ждать и не дождаться.
Боятся смерти только старики:
Они привыкли жить на этом свете,
Питаться, сплетничать, носить очки
И прятаться от смерти за газетой.
Мне жаль, что я не умер в двадцать лет,
Еще привычки скверной не имея,
Еще не зная, что прекрасный свет -
Жестокая и страшная затея.
*** (вільний переклад П.Голубкова)
На цьому світі так влаштовано давно,
Що кожен може тут, хоч чимось, та втішатись.
А, задля втіхи, майже кожному дано
Чогось чекати тут, але не дочекатись.
Боїться смерті тільки той старезний дід,
Бо дуже звикся він з цією вже планетою,
Крізь окуляри звик дивитися на світ
І звик ховатися від смерті за газетою.
Мені шкода, що в двадцять років я не вмер,
Коли дурна ця звичка ще не володіє,
Коли не знаєш ще, що цей прекрасний світ -
Така жорстока і страшна затія.