„ОДИН ЧЕЛОВЕК БЕЗ ФАМИЛИИ И АДРЕСА...”
Александр Борисович Альтшулер (1938-2014 г.)
Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев
ЧОВЕК БЕЗ ФАМИЛИЯ И БЕЗ АДРЕС
Човек без фамилия и без адрес се скрил в друг човек.
Отишъл си вкъщи, картина видял: битът не е бит и не е нравът нрав.
Противно му станало и се обесил.
Не го забелязали и той възкръснал, но полудял.
Отново не го забелязали, той станал тих. И нали е незабележим,
естествено, пак не го чули.
И той закрещял, но тъй тихичко, че от досада си включили телевизора.
Слаб звън го повикал от онзи свят; казал той: Идват! Но никъде
не тръгнал: измели го, някъде си го изкихали. Ето това е.
Нарича се: повест за нечий живот или как търсим щастие, или пък как
да се превърна и как да мириша, или да бъда.
Ударения
ЧОВЕК БЕЗ ФАМИЛИЯ И БЕЗ АДРЕС
Чове́к без фами́лия и без адре́с се скри́л в друг чове́к.
Оти́шъл си вкъ́шти, карти́на видя́л: битъ́т не е би́т и не е нра́вът нра́в.
Проти́вно му ста́нало и се обе́сил.
Не го́ забеля́зали и той възкръ́снал, но полудя́л.
Отно́во не го забеля́зали, той ста́нал ти́х. И нали́ е незабележи́м,
есте́ствено, па́к не го чу́ли.
И то́й закрештя́л, но тъй ти́хичко, че от доса́да си вклю́чили телеви́зора.
Слаб звъ́н го пови́кал от о́нзи свят; ка́зал той: И́дват! Но ни́къде
не тръ́гнал: изме́ли го, ня́къде си го изки́хали. Е́то това́ е.
Нари́ча се: по́вест за не́чий живо́т или ка́к тъ́рсим шта́стие, или пък ка́к
да се превъ́рна и ка́к да мири́ша, или да бъ́да.
Превод от руски език на български език: Красимир Георгиев
Александр Альтшулер
ОДИН ЧЕЛОВЕК БЕЗ ФАМИЛИИ И АДРЕСА...
Один человек без фамилии и адреса спрятался в другого.
Пришёл в дом, увидел картину: быт не быт, нрав не нрав.
Стало тошно и повесился.
Никто этого не заметил и человек воскрес, но стал сумасшедшим.
Этого опять не заметили, и он стал тихим. Тем лучше, незаметней.
Естественно, что этого опять не услышали.
Тогда он стал кричать, но так тихо, что со скуки включили телевизор.
Слабый звонок с того мира позвал его и он сказал: идут. Но никуда
не ушёл: его вымели, в другом месте – счихнули. Вот и всё.
Называется: повесть одной жизни или как стать счастливым или как
превратиться или как па́хнуть или быть.
1996 г.
Александр Альтшулер
ОДНА ЛЮДИНА БЕЗ ПРIЗВИЩА ТА АДРЕСИ... (рифмованный перевод с русского языка на украинский язык: Николай Сысойлов)
Один повішаний – без прізвища, долі, адреси й освіти вищої –
Від карми всевишньої, від кари Всевишнього – сховався в іншого.
Зайшов до хатини, побачив картину: побут не побут, вдача не вдача – плаче.
Усьо'го трясе, намикався: набридло до біса все. Поплакав – і знову повісився.
Ніхто не помітив, дивно: і знову воскрес він, невинним – та став божевільним.
Цього теж не помітили: і він став тихим, реліктовим, як грот сталактитовий.
Тонкослізним, глибоким та чулим. Природно, що і цього не почули.
Він став кричати, але так тихо й негрізно, що включили з нудьги телевізор.
Не чули, нечуйні, як тихим дзвінком з того світу покликали сутність тендітну.
„Йдуть! – закричав, щоб ми чули – їх чути усюди”... Та сам не пішов ніку'ди:
Його вимели, здули.. – в іншому місці чхнули. Вмираючим дідусе'м. От і все.
Називається: повість одного життя; або – як стати щасливим, без співчуття,
Чи перетворитись на каяття, з небуття, щоб не пахнути як сторічне сміття,
Ставши кинутим та забутим; або просто – як бути… Людиною бути
У нездоланному бунті: самотності та життя. Під сатанинське виття
Повішаного передчуття
Відбуття.
ОДНА ЛЮДИНА БЕЗ ПРIЗВИЩА ТА АДРЕСИ... (дословный перевод с русского языка на украинский язык: Николай Сысойлов)
Один чоловік без прізвища та адреси сховався в іншого.
Прийшов у будинок, побачив картину: побут не побут, вдача не вдача.
Стало нудно і повісився.
Ніхто цього не помітив і чоловік воскрес, але став божевільним.
Цього знову не помітили, і він став тихим. Тим краще, непомітніше.
Природно, що цього знову не почули.
Тоді він став кричати, але так тихо, що з нудьги включили телевізор.
Слабкий дзвінок з того світу покликав його і він сказав: йдуть. Але нікуди
не пішов: його вимели, в іншому місці – чхнули. От і все.
Називається: повість одного життя або як стати щасливим або як
перетворитися або як пахнути або бути.
---------------
Руският поет Александър Алтшулер (Александр Борисович Альтшулер) е роден на 29 септември 1938 г. в Ленинград. Завършва факултета по физика при Ленинградския педагогически институт. Участва в занятията на литературния кръжок към Двореца на пионерите и на университетското литературно студио. Работи като учител и инженер. Публикува стихове в самиздатски списания и алманаси като „Транспонанс”, „Fioretti”, „Митин журнал”, в антологии, сборници и издания като „У Голубой лагуны”, „Освобождённый Улисс”, „Новая литературная карта России”, „Новый журнал”, „24 поэта и 2 комиссара”, „Двоеточие” и др. През 1993 г. емигрира в Израел. Автор е на стихосбирките „Неужели всегда ряд за рядом” (1998 г.) и „Я не знаю себе имени” (2008 г.). Умира на 2 октомври 2014 г. в Йерусалим.