Синовi

Він косить вперше – мій дорослий син.
Його коса – як сотні гільйотин
стина кульбабам голови  пухнасті -
безжально і усміхнено, як Бог.
(«А тут ми, мам, посіємо горох.»)
Бо травень, бо настояні на щасті

і день, і ніч. Бо жаби й солов'ї -
Співають! Бо любов – як буква ї –
така наївна і така прозора!
Бо літо, бо – гей-гей  ще - літ і зим!
Бо косить син, і ангел косить з ним,
і береже, і подумки говорить,

як я говорю: «Травень промине.
Живи щ-о-м-и-т-т-ю, щоб не було «не»:
(не долюбив, не зважився, не  втримав),
Живи – як дихай -  глибоко. Живи,
Як у бою підносять прапори –
На себе сподіваючись й на диво».

Він косить – вжить, він косить травень – вжить,
Життя біжить, немов ріка біжить,
І дні в стіжок складуться, ніби трави.
Скуштуй усі, всі упізнай в лице,
Бо цей мине, і цей мине. І це
Солодке літо промине ласкаве,

Як я урешті – тихо, навпрошки
Піду за обрій, та твої стежки -
Немов нитки безмежні в гобелені…
… Він косить вперше: дзвякання коси,
Зітхання саду, бджілок голоси,
І світ, і ріки трав – такі зелені.


Рецензии
Радію ,що ще хтось відчув насолоду від праці, від споглядання на неї,а ще у вірші так гарно змальований всенький навколишній світ і все навкруг зеленіє і буяє. Тепла вам і радості.

Вера Бондаренко 4   26.08.2017 22:04     Заявить о нарушении
Дуже, дуже дякую!

Ганна Осадко   04.10.2017 11:26   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.