***

Наші мрії вже нікому не потрібні.
Вони злізуть, як обшарпані шпалери.
І ніякі чародії, феї, відьми
Теє "ми" уже ніколи не повернуть.

Наші мрії вже пронизані дірками.
Як в пустій квартирі, в них гуляє вітер.
Наче вчора їх торкалися руками,
А сьогодні вони темні і розмиті.

Наші мрії вже загублені назавжди.
Вони – пара кульок, випущених в небо.
Вони наші недороблені колажі,
Вони наші недописані портрети.

Наші мрії вже потрапили в Бермуди.
Ми – забуті один одним перехожі.
Ми чужі тепер і невпізнанні люди,
Хоч колись ми і були на диво схожі…