Цвіт папороті
(Сонет)
І треба ж, щоби папороті цвіт
привласнити якійсь нечистій силі.
У час, як темно, ніби у могилі,
казковий, він з’являється на світ.
Небесна радість чи пекельний гніт
то на виду неначе, то в екзилі.
Невидимого вітру вільні хвилі
як чортів біг чи ангела політ.
Купальська ніч, улюблена народом,
найбільше тим, що дужі й молоді.
Будь-де, у лісі, в полі, на воді
проте й чортячі кояться пригоди.
Одначе цвіт все ж рідкісний знаходять
сміливі, мудрі, в намірах тверді.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.