Я знаю, що солодшу не знайти...
Душа співає віршем – не мовчить.
Чому ж у мить, як пригорнулась ти,
кохання завмирає і гірчить.
Гірчить невинна усмішка твоя.
Гірчить цілунок безневинних вуст.
І сумніви гірчать: чи ти – моя?
В обіймах ти, а втратити – боюсь...
І ти, мов пташеня, в руках тремтиш...
І я не знаю сумнівам кінця.
І прибираю порухом пустим
волосся чорне з білого лиця...