Я хочу говорити про клечальне зело,
про шумовиння водограю в лісі темнім
про сичів, що перегукуються у гаю святім,
де наші пращури складали ватру,
щоб запалити на Купальські вечорниці,
а ти мені у слухавку туркочиш
про каву з кардамоном і гарячий шоколад...
О, Ладо, ладо, моя дивна ладо, не про те
мої думки сьогоднішні, мої чуття, передчуття,
видіння...
Насіння кинув я давно в родючу землю
то ж нині ниву стережу
від перехожих, від лихого ока,
уроків сиплеться багато нині
довкола меж, що я окреслив сіянцем
Вітцем і Сином і Священним Духом
Амінь! Давай до кави перейдем.
- Демони мозку шматують моє тіло. Учителю, я вже не маю сил опиратися.
- Ти не знаєш де твої межі. Борися. Перемога принесе солодкі плоди.
Пізнаєш просвітління, сину мій
- Скільки ще?
- Якраз стільки, щоб стачило моці.Поверни свій зір до серця.
Там джерело Любові та Сили
- Добре, спробую.
15.15. Тепло.На серці погідно. Музика лине з низу, з гори, з усіх сторін
16.16. Посмішка мила. Юне тіло. Очі, як зорі в темній воді.
17.17. Світ помістився на вістрі голки. Пильно дивись! Не проґав нічого!
18.18. Всесвіт шириться та пульсує. Барви казкові. Стрічки Мьобіуса.
Спіралі Гофмана.
19.19. Бетховен, Ваґнер, Шнітке. Мандрівка скінчилась.
Фінал. Можна пити каву...