На http://www.stihi.ru/2017/05/21/3133
О, обольщенья торжество!
Оно течёт в уставшем теле…
Сомнений цепь в ночной постели
В моё крадётся естество…
Свершив гармонию, любовь
Спит в околдованной квартире…
И, зацелованные, в мире
К утру уста умолкли вновь.
Заснула Неба благодать,
Укрывшись в Горние Вершины…
Лишь очи Бога в грусти синей,
Не устают, скорбя, рыдать
Над людом – там кипит разлад,
И зло, унынье миром правят
Там, словно ядом, Землю травят,
Закрыв доступность райских врат…
Приди мой Бог, я дверь открою!
Ты отдохнёшь - я жду с любовью
21.05.2017
Ходи, спочинь...
Нічної зваби торжество!
Струмує в стомленому тілі...
І тільки сумніви несмілі
Крадуться в стишене єество...
Звершив гармонію, любов
Спить в поцяткованій квартирі...
І, заціловані, у мирі
До ранку губи змовкли знов...
Заснула й Неба благодать ,
Сховавшись сонно в бляклі тіні ...
Лиш очі Бога сумно-сині
Лишились у журі ридать
Над людством, де кипить розбрат,
Де панування зла, зневіри ,
Що зацькували Землю сіру,
Закривши вхід до райських врат ...
А я - відкрию Богу дверці :
Ходи, спочинь ... в моєму серці !
Снимок слева сделан летней ночью в полнолуние 2016 с балкона.
Снимок справа сделан в Храме Гроба Господня весной 2010