Авторизованный перевод с украинского:
Бог и Женщина, странствуя вместе,
К лесу вышли, а лес был прелестен –
В колокольчиках, мальвах, душице…
Там как будто бы грёза гнездится!
Соловьями поют родники там,
И не сердце тоскует – ракита…
И встречали престранную пару
Чинно пчёлы с медовым нектаром.
Очи Женщины вдруг просияли:
«Уст медовых хозяйка не я ли?
Напою же усталого Бога –
Что-то больно терниста дорога
До заброшенных душ… Время мчится –
Бог всё так же листает страницы…
Но упрямая паства – бараны! –
Будит старые Пастыря раны…»
…Видел лес, как Любовь воскресала –
Верой Женщина Бога спасала…
*******************
Оригинал: http://www.stihi.ru/2017/06/05/2228
Простували колись Бог і Жінка –
В ліс чарівний вела їх стежинка,
У далекі, незвідані далі –
До ромашок, дзвіночків, конвалій,
Де співали птахи та джерельця,
Де печалі тікали із серця...
І вітали здивовано пару
Чемні бджілки з медовим нектаром...
В Жінки зблиснули радісно очі:
«Я уста маю – меда солодші!
Напою ними ніжністю Бога,
Бо стомила у тернах дорога
До занедбаних душ... Лине стрімко
Час земний... Бог гортає сторінки –
Вже й не вівці, а вперті барани
Ятрять давнії Пастиря рани...»
Бачив ліс, як Любов воскресала –
Жінка Вірою... Бога спасала...
____________________
Яндекс-картинка