Как хорошо, что вновь приходит вечер,
В туманы пеленает он сады,
Лишь не по нраву детворе беспечной,
Зовут родители: «Домой иди!»
Испуганно вдруг вскрикнет гулко поезд.
Вечерняя заря в венце встаёт.
Как старый дед, в поклоне низком, в пояс,
Сирень, как видно, скоро отцветёт.
Свиданья час дивчина назначала,
Смеясь, из-под ресниц пушистых вновь.
Весна ж пришла, влюблёнными очами
Разволновала снова соловьёв!
14.06.2017
Вечiр Автор: Валентина Козачук
Як добре, що приходить знову вечір,
В тумани загортаючи садки,
Не до вподоби це лише малечі,
Бо у домівки заганяють їх батьки.
Чогось злякавшись скрикне раптом потяг.
Вечірнє сонце в ореолі - чи святе?
Як пелехатий дід, став у воротях -
Бузок, що мабуть, скоро одцвіте.
Побачення йому призначила дівчина,
Сміючись синьо з-під пухнастих вій.
Весна ж прийшла із добрими очима -
розхвилювала знову солов`їв!