Ту ніч я не забуду вже ніколи:
я не прощу собі великий гріх –
я тільки слухав вічне «ну, Миколо»,
я тільки слухав твій щасливий сміх,
лиш слухав – кожне слово, кожну фразу,
і сам себе питався: «чи не сплю?»,
і – грішний, не поцілував ні разу! –
ті лінії, які я так люблю...