На http://www.stihi.ru/2017/06/05/2228
Как-то было: шла Женщина с Богом
Чудным лесом, волшебной дорогой
В те края, где цветов изобилье:
Колокольчиков, ландышей, лилий,
Где пичуги, где воды журчали,
Где не ведает сердце печали…
И встречали восторженно пару
Пчёлки мёдом и нежным нектаром.
А у Женщины очи сияли,
Губы сладкие мёд источали…
«Напою-ка я нежностью Бога:
Ведь Творца утомила дорога
К бедным душам… Мчит время, как птица,
На земле… Бог листает страницы –
И не овцы уже, а бараны
Травят Пастырю старые раны».
Видел лес, как Любовь воскресала –
Это Женщина Бога спасала….
5.06.2017
---------------------------------------
Спасiння
Простували колись Бог і Жінка -
В ліс чарівний вела їх стежинка,
У далекі , незвідані далі -
До ромашок, дзвіночків, конвалій ,
Де співали птахи та джерельця,
Де печалі тікали із серця ...
І вітали здивовано пару
Чемні бджілки з медовим нектаром...
В Жінки зблиснули радісно очі :
"Я уста маю - меда солодші !
Напою ними ніжністю Бога ,
Бо стомила у тернах дорога
До занедбаних душ ...Лине стрімко
Час земний ...Бог гортає сторінки -
Вже й не вівці , а вперті барани
Ятрять давнії Пастиря рани ..."
Бачив ліс , як Любов воскресала -
Жінка Вірою ...Бога спасала...