Из украинской поэзии:
Владимир СОСЮРА
Вере Берзиной
Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь к нам такая.
В день такой расцветает весна на земле
и поля на заре наряжает...
Дышит тихо и в синее небо она
простирает до звёзд свои руки…
В день такой на земле расцветает весна,
и трепещет от сладостной муки...
Вянет сердце моё от счастливых очей,
что в тумане горят надо мною…
Кровь по жилам течёт, среди вешних ночей
она пахнет почти лебедою…
Гей, вы, ясные зори!...И месяц ты мой…
Где вы видели чувство сильнее?..
Для неё я сорву Орион золотой,
я – поэт, и работать умею...
Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь к нам такая.
В день такой расцветает весна на земле
и поля на заре наряжает...
Дышит тихо и в синее небо она
Простирает до звёзд свои руки…
В день такой на земле расцветает весна,
И трепещет от сладостной муки...
Перевод с украинского Марины Ахмедовой-Колюбакиной
ВОЛОДИМИР СОСЮРА
Вірі Берзіній
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...
Гей ви, зорі ясні!.. тихий місяцю мій...
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...