У мареві затемнених шляхів
Даремно Світу Божого шукати.
Хто Бога справді бачити б хотів,
Не став очей від світла б затуляти.
У мареві затемнених шляхів
До серця сонечко не досягає.
В тенетах несповіданих гріхів
Душа початок Божого втрачає.
Одягнена у смерті фаланду',
Від грішного життя вона чорніє.
На ниві долі знижчи лободу,
І віру хай Господь на ній засіє...
На добрі справи дії всі спрямуй
Й роби, не вимагаючи віддяки...
Страждальцеві увагу подаруй,
Приборкавши в собі гордині страйки.
У мареві затемнених шляхів
Сліпцям, нажаль, не роздивитись Неба.
Ясної громовиці спалахів
Для струску розумового їм треба.
Лишень коли прийде прозріння мить,
Збагнуть, що часу згублено багато.
У сутінках душа не може жить,
Бо світло випромінювати здатна...
У мареві затемнених шляхів
На райдужне життя не сподівайся.
Позич польтні крила у птахів,
У височинь душею підіймайся...
22/06/17/