Бездоганна моя, як вдається тобі бездоганність?
Тільки вислухай і не ховай у долоньки обличчя.
Бездоганність твоя вже давно увійшла в мою звичку:
це вона зустрічає мій погляд усміхнено вранці,
це вона вириває із мене буденність щокроку,
це вона підіймає мене, як доводиться впасти,
це вона – бездоганність, насправді і є – моя казка,
та, що кличе змахнути крильми і злетіти високо.
Бездоганна моя... Лиш дослухай, даруй мені милість, –
що для мене твоя бездоганність – життя подарунок,
і тому ти пробачиш нестриманий мій поцілунок...
Бездоганність твоя – те святе, що в житті залишилось...