Пірнути би під ковдру з головою!
Там загубитися - нема мене...
Та сонце кепкувало наді мною
Засліплене, мабУть, саме собою:
Грошви по вікнах - раз! - та й кидоне,
В дзеркАлах засміється і у вазах.
І хочеться... аби на повен зріст!
Аби, як кішка, ловким скелелазом
(Хай липи схвально підморгнуть наразі)
Свій мотузяний подолати міст.
---------------------------------------------------
Перешагнуть...
Наталья Сафонова 3 (http://www.stihi.ru/2017/06/05/3424)
Нырнуть бы с головой под одеяло
и потеряться... нет тебя и нет...
Но где-то там всё пело и гуляло,
так солнце вызывающе сияло,
швыряло в окна россыпи монет
и улыбалось в зеркалах и вазах...
Вдруг захотелось выпрямиться в рост
и с ловкостью кошачьей скалолаза
под ликованье лип зеленоглазых
перешагнуть верёвочный свой мост.