У глибині твоїй – тій глибині,
де ти сама не владна над собою,
існує недовіра до любові,
і ти ще не довірилась мені.
Не я у тому винен, ні, не я.
Хай сором мучить тих в житті твоєму,
хто прозу дарував, а не поему,
тих, ким любов скалічена твоя.
А я – насправді вірю і люблю.
Любов моя – із тих любовей вічних,
із справжніх, добрих, теплих і магічних –
і я любов любов'ю намолю...
..........................................
Ольга Юрьева 2
Миклош, захотелось перевести на русский это стихотворение
В души твоей заветной глубине,
где ты сама не властна над собою,
таится недоверие ко мне.
Боишься, что любовь моя не стОит
затрат души твоей и нежных слов.
Но я в том, дорогая, не повинен.
Виновны те, кто прозою готов,
взамен поэм, одаривать любимых.
А я действительно и верю, и люблю.
Любовь моя - из настоящих, вечных.
Из теплых, добрых и чистосердечных.
И я любовь любовью намолю...