Повітря плавиться від спеки,
А в серці - ту'га крижана'.
Я у Іспанії далекій
На неї, - мов приречена.
Не ваблять прелещі природи,
Чужа земля - зі всіх сторін...
Душа - в томлінні без свободи,
Думо'к не зупинити плин
Про рідний край, про небо рідне,
Про рідну мову, рідний дім,
Де червень в ріднім полі квітне,
А я зблудилася в чужім...
Не спи'ниш ка'рми каруселі
На повній, швидкістній ході...
Не поєднаєш паралелі...
Як жити у безвиході?!
Не повернутись, не лишитись -
Така іронія сумна!
Чи примхам долі підкоритись?
Вона мені ж бо суджена...
25/06/17/