Червоний алісум, і білий, і синій
і кролик з очима червоними в білому пусі
Тут тихо, як в Бога у вусі, тут дивно, як в Синьому Лісі.
Тут Керол, чудний математик, пускає Алісу стрибати у простір,
в якому нема ні кінця, ні початку.
Тут мати-і-мачуха сохне на стрісі,
а мак у макітрі вже весь перетертий,
вже весь перем'ятий,
і м'ята під хижою, там на причілку
так пахне, що терпнуть рамена і п'яти.
То ж тут головне не згубитись, не спати...
- А налий мені, синку, оковитої. Тієї настояної на житніх ріжечках.
- Ой, а куди то ви зібралися, діду?
- Пора заглянути на луки дальні до очеретяних мешканців завітати.
- З Богом!
Десь за рогом, за горою, байраком чи лугом
стрінеш ти Старого Друга і заціпить тобі рота
і нічого не спитаєш. Тільки поглядом торкнешся.
Посміхнеться він спроквола. В конюшині смуга ляже
Упаде туман на беріг
Крукне ворон, селих крякне.
Все складеться. Пазл таємний ти одразу зрозумієш.
Випий,хлопчику, водиці з джерела, що напувало
не одну заблудлу душу
Рай насправді недалечко
Ти не там його шукаєш.