Миколі Павловичу Солодкому
на згадку
Дві родини трійню мали:
Доньок й по два хлопці,
Поряд в селах проживали
В нужді та в роботі.
Родини Київ поєднав
В житті і навчанні
Та по Союзу розіслав
На працю й зростання.
Вийшли в люди усі троє
У обох родинах,
Тепер їх земля приймає
У різних країнах.
Батьки вже давно в могилах
В рідній Україні,
Старшії сини спочили
В другій Батьківщині.
Менші донечки красуні
Вже в Царстві Небеснім,
Лиш середнії сини
Ще радіють веснам.
Тримай планку, друже – брате,
Скільки хватить духу,
Хто ж пішов вже в іншу хату –
Хай їм земля пухом!
Згадуй як козакував
В рідній Україні,
Скільки думок й праці вклав
В другій Батьківщині.
Земля й люди вдячні звично,
Що в вічному русі
Зводив світло електричне
В своїй Білорусі.
В Білорусі й в Україні
Люди тебе знають:
Бо для них під небом синім
Лампочки сіяють.
20. 06. 2017р., Лозовий Яр – Київ
___________________________
*М.П. Солодкий з донечкою Лєночкою