як би ж тебе не було
як би не було його
і весь здоровенний світ
вибухнув би
і зник
я би стала зорею
але кому б я світила?
Я була б нічиєю
І нікого б любила
Ми б з ним пили чай
Закутавшись в ковдру босі
Я б співала про рай
про безкінечну осінь
і була б мертва тиша
вразлива і непорушна
«ніхто» не буває зайвим
І слів не каже зворушливих
То найкраще життя
Один на один в просторі
Відсутні усі почуття
Душу не важить сміття
Сміються,
Як ніжне дитя,
Від віку до віку
Зорі. . .