А правда, грунт крылатым не нужен.
Нет земли, так и небо не хуже.
Не будет поля, так будет воля.
Не будет пары и тучам рады.
В этом, наверно, правда птичья...
А как человек? Что ж род человечий?
Живёт на земле. Сам летать не умеет.
А крылья имеет. А крылья имеет.
Они, эти крылья, не из пуха и перьев.
А из правды, честности и доверья.
У кого - из верности в любви.
У кого - из вечных порывов своих.
У кого - из искренности в работе.
У кого - из щедрости на заботы.
У кого - из песен, из надежды.
У кого - из поэзии, мечты, что в сердце.
Человек вроде летать не умеет,
А крылья имеет. А крылья имеет!
Оригинал:
Крила
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!