Є такий особистий дощ
Що поселився на повіках
Розлетівся салют... доля також
Розлетілась, що аж лід літом у ріках
Чесно?.... Боляче...!
Дивитись, говорити, згадувати
Коли промінням сонячним
Серце почали випалювати
Тай Бог з ним...
З тим серцем
Червоною рідиною прокачається....
А з душею що, як з люстерцем???
Що побачив, те й трапляється???
Ні!
Трапляються пригоди..
Випадки, і дивні перехожі
Інколи все само чіпляється
Але, наша справжня любов
Почуття...
Так просто не трапляються...