І знов летить додолу палий лист.
Як і тоді я визнати це мушу -
хоч навкруги все так, як і колись,
та твоє слово гріє спраглу душу.
Чи може справді все - у небуття?
Чи все життя відспіване навіки?
Та все ж вирують в серці почуття.
Я бачу, як тремтять твої повіки.
Ти пам"ятаєш - так було колись
і журавлі теж линули у вирій.
Хоч ми з тобою так і не збулись,
я, як в святе, у все донині вірю.
І хай вогонь гарячий нас спалив,
та все ж надії ще існують досі.
Я загадав багато добрих слів,
але сказати так і не зумів...
Це мабуть осінь. Це вже наша осінь.
додолу - наземь.
визнати - признать.
мушу - должен, обязан.
навкруги - вокруг.
спраглу - жаждущую.
небуття - небытие.
життя - жизнь.
відспіване - отпетое.
вирують - бушуют.
почуття - чувства.
тремтять - дрожат.
повіки - ресницы.
пам"ятаєш - помнишь.
линули - летели, неслись.
у вирій - вдаль, в тёплые края.
надії - надежды.
існують - существуют.
не зумів - не смог.
мабуть - наверное.
слів - слов.