Як наперед би знати нам
Коли і де впадемо,
Соломку застили б там
Та на вмання ж ми йдемо.
Надіючись що буде так
Як ми запланували,
Але по іншому ніяк,
А тут раптово впали.
Й давай кричати поможіть,
Та більшість нас не чує,
Ото ж кричіть чи не кричіть,
Хто впав то там й ночує.
Таке вже правило життя
Вставати самотужки,
А ні, лице ти для биття
Й сміялись щоб подружки.
Цинніш соломи, то грошва,
Не заробив – байдуже,
Твоя можливість ще жива,
Заробиш ще мій друже.
11.07.17.