У мене постійно з собою маленька іконка.
Захочу – дивлюся. Захочу – в кишені залишу.
Я з нею говорю – вона мої слухає вірші.
Готовий її цілувати і бити поклони.
Маленька іконка, освячена образом милим.
Дивлюсь на іконку із радістю, рідко – з тоскою.
А на ніч іконка – смиренная – спить під рукою.
А щойно засвітиться – значить, що ти подзвонила...