Якби підвелися ми здолу,
У лісі б велике щось здохло.
Та замість ведмедя чи лося
Не здохло щось, а завелося.
Стрибками великими скаче
Подоба напівкенгуряча.
А ікла страшні, півметрові
Усіх залишають без крові.
Огидна потвора без шерсті,
А справа її — кролежерство.
Беззахисні котики й киці!
Прямує вампір до столиці.
Не здохне, назад не поверне.
Велике у лісі — безсмертне.
А може, це ми напівдикі
І очі у страху великі?
Іржавіє щастя підкова.
Приспала цей світ колискова.
Чудовиська родяться стрімко,
Бо розум приспав Сонько-Дрімко.
Де зброя — ломака чи швабра?
На Київ іде ЧУПАКАБРА!
Примітка: в основі вірша — сюжет СТБ 2009 року «Тваринний інстинкт: у пошуках чупакабри»