Вже за горою сонечко сховалось,
Серпневий день нестримно так згасає,
І денна спека відступа помалу,
Людьми парк відпочинку наповняє.
Зорю черпа берізка у долоні,
Щось вітерцю вдогін шепоче мило.
Дзвіночки-квіти з клумб зазивно дзвонять,
Щоб поглядами їх нагородили.
Нічні фіалки розлили парфуми,
Вечірню свіжість ними піддобряють.
Лиш літні клени в віковій задумі
Ніч темнокрилу мовчки зустрічають.