Я вдячна всім, і мертвим, і живим,
за порятунок нашої країни.
За перемогу, у страшній війні,
що увійшла у кожную родину.
Рік сорок перший, тяжкий, вогняний.
Явився жахом,
більш немає лиха.
Жорстоке полум'я безжальної війни,
руйнує небо, землю, і повітря.
Все навкруги палає, стогне все.
Розпечена земля, гуде від болю.
Прокляттям пало на планету горе це,
таке страждання випало на долю.
І на колінах, у ікон святих,
заплаче жіночка, за батька, чоловіка й сина.
Та прошепоче тихо молитви,
щоб тільки повернулися живими.
Вона молитись буде день і ніч,
поки вони, не покладая зброю.
На смерть стояти будуть, пліч о пліч,
щоб з перемогою вернутися до дому.
Та в пам'яті, залишиться цей жах.
Смертельне пекло, що людське життя забрало.
Що в кожний дім, принесло біль, та страх,
що сльози з кров'ю, в попіл затоптало.
Ніколи роки, пам'ять не зітруть,
ніколи не забути це жахіття.
Цю перемогу, як святиню понесуть,
нащадки попереднього століття.
6 августа 2017г.@