В Олевксандрійському районі
Є село Пролетарське,
Там народилась я у квітні,
Та жила на природі царській.
З трьох сторін листяні ліси,
Це гарна місцевість, квітучі сади.
Тільки сніг сходить с землі,
По квіти у ліс ми йшли
До лісу кожного дня я ходжу,
Усе живе шаную дуже, бережу.
Радію кожній птиці, комахам, павуку,
Весною гарних квітів мамі принесу.
Квіти лісові на вікнах і столі стояли,
Матусі настрій підіймали.
З подругою Паранею дружу,
За квітами на ягодами в ліс ходжу.
Я виросла в селі, і я люблю село,
До міста мене ніколи не тягло.
З матусею траву для щіток собирали,
Та лікарські трави збирали.
Тож ще малою, я уявляла себе медсестрою.
Мама часто хворіла, я її лікувала, трави варила.
Коли підросла, то мама завжди мене хвалила,
І дуже сильно мене любила.
Вона дітям моїм раділа,
Доглядати допомагала.
Яке гарне це слово-МАМА,
І ніби я молода й красива.
А мама моя в думах біля мене,
Моя рідна і найкраще нене.
Ніби ще жива і щаслива,
Матінко моя сива-сива.